Пропонуємо дайджест вісника “Позиція” за лютий 2019 року, № 4

4_511

Коли соціального діалогу немає, вирішує вулиця

Саме так прокоментував протести у Франції Голова ФПУ Григорій Осовий. І так можна коментувати тисячні протести в Угорщині – проти закону, як кажуть угорці, «про рабську працю», що дозволяє роботодавцям збільшувати понаднормовий робочий час, робочий тиждень і т.п. В нас, дякувати Богу, до цього не дійшло, але є серйозний привід задуматися – чи не так?

Нещодавно у Федерації профспілок області за участі першого заступника голови ОДА Володимира Кальніченка, голови Об’єднання організацій роботодавців області Івана Дунця, профспілкових лідерів відбулося засідання Ради ФПО, на якому розглянуто виконання Територіальної угоди між ОДА, ФП області та Об’єднанням організацій роботодавців області за 2017-2018 роки і проект угоди на новий термін.

Попри непросту ситуацію, проект нової угоди визнано базовим і, незважаючи на труднощі та передвиборчі баталії, поставлено завдання укласти її і колдоговори ще в першому кварталі цього року.

 

І. Чого добиваються профспілки?

Найголовніше завдання, наголосив Голова ФП області Геннадій Харьковський, – це ліквідація бідності серед працюючих. На жаль, мова поки не йде про запровадження мінімальної зарплати 7700 гривень, як того прагнуть профспілки, – сьогодні необхідно забезпечити хоча б мінімальну – 4173 гривні, оскільки понад 25% (50 тисяч) працівників торік отримували значно менші зарплати.

Отож трохи статистики від головних управлінь статистики та Пенсійного фонду в області: зарплата в області зросла на 22%, в Україні – на 25%. Заробіток до 3723 грн. отримали 28,5 тис. працівників (11% від загалу), на рівні 3723 грн. – 21 тис. (8%), від 3723 до 7446 грн. – 131 тис. (50,6%), від 7446 до 11169 грн. – 46 тис. (17,6%), від 11169 до 55845 грн. – 33 тис. (12,6%), більше 55 845 грн. – 210 осіб (0,1%).

В області в грудні 2018 р. середня зарплата досягла 8976 грн., помітно меншою  вона була у ЖКГ, будівництві, торгівлі, освіті, охороні здоров’я, культурі та соціальній сфері.

 

ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ РОЗДУМІВ

Гідна зарплата – це ще й забезпечена старість. За даними ПФУ, щоб область була самодостатньою у виплаті пенсій, зарплата має становити мінімум 16000 грн. Статистика показує зростання середньої зарплати майже на 22%, але аби вийти на середній рівень в Україні потрібне зростання на 41%. Ситуація непроста: в області майже 407 тис. пенсіонерів, а працюючих –  260 тис. Тобто працюючий утримує практично двох пенсіонерів. Не вдаючись у причини, зазначимо, що торік вийшло на пенсію 6000 осіб, а загальна чисельність скоротилася на тисячу – вимирають. Тільки 48 подолянам, які отримують пенсію, за сто років. Дожили до 85-річчя і старше – 566 подолян. Що турбує, так це те, що відмовлено в призначенні пенсії через відсутність у 2018-му році стажу 215-тьом.

В березні ц.р. вперше буде проведено індексацію пенсій. Розрахунок розміру надбавки такий: 12,5 % (половина від зростання середньої зарплати) + 7,3% (інфляція) – 17-19%. Не вище, а нижче – цілком можливо, враховуючи зарплату, з якої людина йшла на пенсію та інші фактори.

 

Чого прагнуть профспілки:

– Зростання реальних зарплат.

– Погашення заборгованості із зарплати.

– Перед профорганізаціями стоїть завдання, щоб під час укладання колдоговорів основним предметом переговорного процесу було збільшення зарплат на кожному підприємстві, в установі на рівень не менше середнього в галузі, Україні, тобто – 10500 грн. Чому? В усьому цивілізованому світі, у Європі знають, що оплата менше 3$ на годину і, відповідно, менше 500$ у місяць прирікає працівника на злидні, не забезпечує відповідну якість життя і продуктивність праці. Тож, ведучи  про колдоговори, слід передбачити:

– збільшення зарплати не менше встановленого відповідними Галузевими угодами. Збільшення зарплат на 25% щорічно; запровадження Подільського щомісячного бонусу (доплати в громадах за якість виконання і сумлінність роботи), тобто збільшення зарплат через колдоговори, угоди: муніципального (райони, міста, об’єднанні громади – працівникам галузей освіти, охорони здоров’я, культури, соціальної сфери) на 20-25 %; європейського (підприємства, будівельні організації, АПК, малий бізнес), працівникам за європейську якість роботи на 20-30 %. Це цілком реально: ресурси є, ще й досить потужні.

 

ІІ. На чому зосереджені профспілки?

Щоб зарплата в області щороку зростала на 25-30%. Вище середньої (8976 грн.) в  грудні 2018-го вона була в держуправлінні й обороні (14323 грн.), сільському господарстві (9656 грн.). Найвищий рівень заробітної плати спостерігався у працівників підприємств із виробництва та постачання електроенергії, в лісовому господарстві – 20-16 тис.грн.

Але деякі роботодавці скаржаться на відтік робочої сили, молоді за кордон, на кадровий голод і, в той же час, не дуже хочуть забезпечувати щорічне зростання зарплат навіть на 20-25%.

Ми ж переконуємо соціальних партнерів, що реальне зростання зарплат і пенсій в області до рівня хоча б найбідніших країн ЄС не призведе до колапсу, а збільшить реальну купівельну спроможність подолян, що є основою – основ, як для розвитку нашої економіки, так і погашення боргів.

На сьогодні немає більш потужного інвестора в українську економіку, ніж власні громадяни.

 

Зверніть увагу! Не потрібно на когось «кивати» якщо ви чогось самі не передбачатимете в колдоговорі. Про що йде мова? Для підвищення мотивації працівників, необхідно добиватися від влади, органів місцевого самоврядування, громад, які є роботодавцями для бюджетників, та адміністрації підприємств реалізації потужного соціального пакету, який працюватиме на збільшення виробництва, вихід на європейські ринки та дозволить забезпечити соціальний захист, оздоровчу, спортивну, культурно-масову, туристичну роботу. Для цього профкому необхідно запропонувати адміністрації виділення на ці цілі не менше 0,3% – 0,5% у колдоговорі. І завдання кожного обкому, райкому, профкому переконати директора, власника, що: – витрати на розвиток соціального потенціала працівників є активом, а не пасивом платіжного балансу підприємства, установи; –  інвестиції в підвищення якості робочих місць, поліпшення умов праці ведуть до підвищення продуктивності і якості праці!

І ще одне. Перед профкомами не повинно стояти питання – укладати чи не укладати колдоговір. Як показав аналіз, зроблений на засіданні ради, кожен член профспілки, сплативши, в-середньому, за 2018 рік 500-1500 гривень профвнесків (до речі, більша частина яких залишилася в первинці), отримав за рахунок дій профспілок – через тиск на Кабмін і Верховну Раду, через Генеральну, Галузеві, Територіальну угоди, колдоговори – збільшення мінімальних зарплат, виплат і додатково (!) у минулому році 8000-15000 гривень. До речі, наша область, завдяки співпраці профспілок з владою, органами місцевого самоврядування – чи не єдина, якій вдалося завершити рік без боргів по зарплаті в бюджетній сфері. Оце і є соціальний діалог.

Для забезпечення зайнятості населення, збереження та розвитку трудового потенціалу профспілки наполягають і акцентують, щоб подоляни не їхали за світи шукати кращої долі, на:

– створенні щороку не менше 10 тисяч робочих місць;

– забезпеченні першим робочим місцем молоді – в першу чергу випускників вишів та професійно-технічних навчальних закладів області, учасників АТО, і, відповідно, економічного стимулювання роботодавців;

– зростанні зайнятості на 0,5%  щороку в кожному районі, місті, об’єднаній територіальній громаді;

– підтримці об’єднаних громад, які сприяють створенню нових робочих місць та зростанню зайнятості.

І, безумовно, профспілки «за»: – розвиток внутрішнього ринку, підтримку  товаровиробників області, туристично-інноваційний розвиток, поліпшення умов роботи бізнесу; – впровадження стандартів ЄС, підвищення конкурентоспроможності підприємств; – ліквідацію нелегальної та тіньової економіки і легалізацію трудових відносин.

 

Охорона праці – один з пріоритетів профспілок

Геннадій Харьковський: – Ми не можемо спокійно сприймати той факт, що тільки в 2018 році 8 годувальників загинуло, ще 20 працівників померли при виконанні трудових обов’язків, здебільшого через проблеми з  серцем. А де ж щорічні медичні огляди, де профілактика? Нам готовий підставити плече Фонд соціального страхування, заклади охорони здоров’я, але ж в колдоговорах повинні бути заходи і кошти на профілактику, щоб працівники поверталися додому живими.

Для цього в новій Територіальній угоді необхідно передбачити:

– своєчасне проведення атестації робочих місць не рідше одного разу на 5 років;

– поліпшення роботи служб з охорони праці, а для цього треба забезпечити оплату їх працівників на рівні основних підрозділів підприємств, установ;

– обов’язкове безкоштовне забезпечення працюючих сертифікованими засобами індивідуального захисту, спецодягу, спецвзуття;

– забезпечення працівників за рахунок роботодавця лікувально-профілактичним харчуванням (молоком, соками), миючими і знешкоджувальними засобами, оплачуваними перервами санітарно-оздоровчого призначення. Встановити для  працівників додаткові оплачувані відпустки, скорочення тривалості робочого часу, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги й компенсації, відповідно до чинного законодавства;

– створення необхідних умов для роботи громадських інспекторів профспілок, звільнення їх від основної роботи із збереженням середньої зарплати на термін до 16 годин на місяць для виконання ними обов’язків з охорони праці, участі в перевірках стану безпеки умов праці та розслідуванні нещасних випадків

 

Гарантії бюджетникам і ДЮСШ

Профспілки через Територіальну угоду на 2019-2020 роки вимагають:

– передбачити для обласних закладів та запропонувати органам місцевого самоврядування, ОТГ формувати фонди оплати праці з врахуванням видатків на: – виплату зарплат, надбавок, доплат працівникам освіти, охорони здоров’я,  соціальної сфери, органів місцевого самоврядування, культури, ЖКГ згідно чинного законодавства, Галузевих та Територіальної угод; – працівникам культури, освіти, випускникам вищих навчальних закладів, які уклали на строк не менш, як три роки договір про роботу в закладах охорони здоров’я, що розташовані в сільській місцевості та селищах міського типу, а також при роботі на посадах лікарів загальної практики (сімейних лікарів), лікарів-педіатрів, лікарів-терапевтів, вчителів одноразову адресну грошову допомогу в п’ятикратному розмірі мінімальної зарплати.

З метою утримання ДЮСШ і спортивної бази, ведення спортивної та фізкультурної роботи серед населення виділяти кошти з обласного бюджету та бюджетів районів, міст та громад ФСТ “Україна”, “Колос”. Обовязкове виділення через колдоговори коштів профспілковим організаціям господарюючими суб’єктами на культурно-масову, фізкультурну і оздоровчу роботу не менше ніж 0,5% фонду оплати праці. Профспілковим організаціям закладів освіти, охорони здоров’я, культури, соціальної сфери, держустанов ОДА, райдержадміністраціями, органами місцевого самоврядування на ці цілі – відповідно до законодавства 0,3% фонду оплати праці…

Детальніше – у віснику

 

Виклики сьогодення

То як же пiдняти зарплату на виробництвi до 1000 доларiв?!

Як заробляються грошi на заводах?

У цьому матерiалi ми торкаємося заробiтної плати для працюючих на виробництвi – це потребує пояснень, щоб зрозумiли усi. Приводимо спрощений, але типовий приклад, що вiдбувається iз зарплатою на бiльшостi машинобудiвних пiдприємств. Робiтник, за спецiальнiстю токар (а може бути i зварювальник, i фрезерувальник, iншi), декiлька рокiв тому на своєму верстатi виготовляв за змiну 100 виробiв, виконував обгрунтовану норму, яку визначали вiдповiднi спецiалiсти з секундомiром. Одним словом, його норма – 100 виробiв на змiну. За цю роботу вiн отримував 5000 грн. i якщо, наприклад, це відбувалося 5 рокiв тому, то це було еквiвалентно 600 дол. США. Пройшов час. Технологи, сам токар запровадили деякi пристосування i норма виробiтку за день встановлена 150 виробiв на тому ж верстатi. Токар цю норму виконує i отримує 7500 грн. на мiсяць. Але на сьогоднi це еквiвалентно лише 267 доларам. Бiльше токар на даному верстатi не може зробити продукцiї, так як i на всьому заводi. Щоб знову заробити тих самих 600 доларів, що було 5 рокiв тому, вiн має виготовити 330 виробiв за змiну. Але нi токар фiзично, нi сам верстат не можуть зробити в 2 рази бiльше виробiв. Тож ті 600 доларів, п’ятирічної давнини, токар зможе отримати тiльки тодi, коли його забезпечать сучасним високопродуктивним верстатом, на замiну старого. Практично те ж саме вiдбувається i в масштабах заводу. Значно бiльше продукцiї на старих верстатах зробити неможливо. Але реально курс гривнi до долара, який встановлений декiлька рокiв тому, повернути теж неможливо. Отже, залишається єдине рiшення. Щоб пiдняти робiтникам зарплату, пiдприємства повиннi мати можливiсть придбати нове прогресивне обладнання i технології. Основну масу працiвникiв влаштували б i 500 дол. (14000 грн.), але молодь ставить собi цiль знайти роботу, де можна отримати 1000 дол. (28000 грн.) i бiльше на мiсяць. Ось реальна ситуацiя. Тому, у теперiшнiй час, проблема кардинального збiльшення заробiтної плати на виробництвi залежить не тiльки вiд директорiв пiдприємств. Зараз це загальнодержавна проблема — полiтики i рiшень Уряду, вiдповiдних законiв Верховноi Ради, банкiвської сфери i, безумовно, керiвникiв пiдприємств. Але, якщо зволiкати, не помiчати проблеми суттєвого збiльшення заробiтної плати, створюється реальна загроза, що поряд з мiльйонами людей працездатного вiку, якi вже виїхали за кордон, цей процес не закiнчиться. Чому в нашому прикладi ми акцентуємо увагу на доларах? Пiдкреслюємо, лише тому, що реальне життя, яке оточує наше населення, за великим рахунком, залежить вiд долара — вiд лiкiв до мобiльних телефонiв тощо, бо бiльше 60 % – iмпорт – закуповується за долари за кордоном.

Бiльшiсть заводiв i фабрик можливостей не має

Поряд з iншими факторами, якi впливають на рiшення працювати чи нi на наших пiдприємствах, а не за кордоном, головним є рiвень зарплати. Повсюди звучить: зарплата у Польщi 1000 доларiв i бiльше, те ж саме знаємо i по Чехії, Словаччинi, а вiдтепер нашi земляки все смiливiше освоюють ринок працi Нiмеччини, iнших країн Захiдної Європи. Безумовно, керiвники пiдприємств вкрай стурбованi, адже сьогоднi працюють люди середнього вiку, багато пенсiйного, а молодь на заводи не йде. Так, і в нас є заводи, де спецiалiсти отримують i 15-20 тис. грн. на мiсяць та бiльше. Але таких пiдприємств набереться приблизно 10-15 % вiд усiх, де керiвництво змогло пiдняти заробiтну плату. Це пiдприємства, де використовуються дороговартiснi матерiали, комплектуючi, а, звiдси, i вiдносно великi обсяги продукцiї, що виготовляється. Непогану економiку мiстять вiйськовi замовлення. Там є гарнi прибутки i, вiдповiдно, можна знайти кошти на збiльшення оплати працi. З безвиходi частина пiдприємцiв ,,тiнiзує” податки на зарплату, а рiзницю додають до оплати працюючим «в конвертах», щоб якось її збiльшити.

А що ж робити бiльшостi iнших пiдприємств? Як правило, вони працюють в умовах невисокої рентабельностi i прибуткiв, бо рентабельнiсть визначає цiну готової продукцiї, а на ринку продажів конкуренцiя не дозволяє збiльшувати цiну «хто як хоче», бо нiхто не купить i пiдприємство зупиниться. До цього додається те, що бiльшiсть працює на експорт, а там цiновi параметри жорсткi. Проблеми поглиблюють незрозумiлi виробничникам зовнiшнi чинники, в першу чергу – зростання вартостi енергоносiїв. Зокрема, знову з 1.01.2019 р. до 8 % зросла вартiсть електричної енергiї. А це пiдвищує собiвартiсть готової продукції, тому що, по-перше, саме пiдприємство використовує електричну енергiю для виготовлення продукції, а ще й закуповує комплектуючi та сировину, де цiна через це теж зросла, тому що й там використовується електроенергiя. Нiхто не пояснює причину збiльшення її вартостi. Торік вона збiльшувалася 4 рази. З грудня 2017 року, порiвняно з сьогоднiшнiм днем, електроенергiя зросла на 27,54 %. Якийсь час преса сповiщала, що однiєю з причин є те, що веземо вугiлля з Африки, з-за океану. А зараз чому? Адже 60 % електроенергiї виробляють атомнi електростанцiї. Що змiнилося? Чому? Як пояснити робiтникам, що на заробiтну плату грошей не залишається тому, що треба сплачувати за енергетику? Невже цiєї iсторії не знають народнi депутати? В кiнцi-кiнцiв, до кого ж звертатися за правдою? Ось i залишається для працюючих на виробництвi, в-середньому, 7-9 тис. грн. зарплати на мiсяць. А цiни в маркетах i на продовольчi, i на тi ж енергоносії, i на iншi товари ростуть та ростуть. Вартiсть житя зростає повсюди. Працюючi йдуть до директорiв — пiдiймайте зарплату. Але ж звiдки, як пiдняти зарплату на дiючих пiдприємствах? Де вiдповiдь? Впевненi, що цю загальнодержавну проблему повиннi вирiшувати Уряд, вiдповiднi закони Верховної Ради спiльно з керiвниками пiдприємств.

Вiдомо, що кардинально вирiшується проблема конкурентоздатної заробiтної плати на пiдприємствах, якi створенi через iнвестицiї. В них, як правило, зразу монтуються сучаснi технології, обладнання, передбаченi сучаснi робочi мiсця i зарплата. Але вже декiлька рокiв розмови на цю тему нiчого не дають. Практично всi сусiднi держави через пiльги залучають iнвестиції, але нам це чомусь це не пiдходить.

І ще слiд вiдзначити. Практично повсюди, в бiльшостi структур, установ, пiдприємств, закладiв, якi отримують зарплату з бюджету, вона значно вища, нiж на пiдприємствах. Виходить, всiм вистачає, є можливостi пiдняти, окрiм тієї частини людей, якi працюють на заводах i фабриках, якi безпосередньо виготовляють продукцiю, заробляють для державного i мiсцевих бюджетiв, в Пенсiйний фонд, сплачують iншi податки. Так в подальшому суспiльство розвиватись не зможе, тому що його основа — реальна економiка, виробництво, а не тотальнi торгiвельна, банкiвська дiяльнiсть, тiньовий бiзнес. Але є ще одна загальнодержавна проблема — тi, хто виїжджає, особливо молодь. Їдуть не тiльки через низькi заробiтки, їх цiкавить бiльш глибоке питання — перспектива, стабiльнiсть в державi, соцiальний мир…