Пропонуємо дайджест вісника “Позиція” за травень 2019 року, № 9

9 516 1(1)

Що таке медіанна зарплата

УКРАЇНА ГОТУЄТЬСЯ ДО ПЕРЕХОДУ НА ПОГОДИННУ ОПЛАТУ ПРАЦІ 

Ми звикли до місячної оплати праці. Але в розвинутих економіках усі знають, скільки коштує година праці. Тому планується перехід на погодинну оплату праці. Щоб і працівник, і роботодавець краще рахували свої гроші.

У багатьох країнах «мінімалка» затверджена не законом, а угодою між профспілками та роботодавцями. До них належать Італія, Данія, Австрія.

Нагадаємо, з 1 січня 2019-го мінімальна зарплата в Україні зросла до 4173 гривень. У грудні минулого року цей показник дорівнював 3723 грн. Хоча динаміка зростання «мінімалки» позитивна, все ж, спираючись на дані Євростату, вона вдвічі менша, ніж у Болгарії й у 16 разів — ніж у Люксембурзі.

Довідково

Країна Мінімальна зарплата, євро Зарплата працівників середньої кваліфікації, євро
Німеччина 1557 2015-2514
Італія 1264-1609
Греція 684 728-899
Литва 555 450-585
Естонія 540 823-998
Польща 524 503-632
Чеська Республіка 521 727-924
Угорщина 465 441-570
Латвія 430 569-731
Болгарія 286 320-440
Україна 138 124-171

За даними Wageindicator.org

Медіанна зарплата

(див. анонс 4 стор. №8 (515) «Позиції»)

Чому середня зарплата не дає реальної картини щодо доходів громадян.

Якщо вірити Держстату …

Українці і українська статистика немов живуть в різних світах.  І в той час як Держстат радісно рапортує, що за рік середня зарплата в Україні зросла на 35,5%, українці лише здивовано знизують плечима і в черговий раз звіряються з власними гаманцями: невже і справді зросла?!

Чому ж більшість українців не помітили цього зростання?

Середня зарплата в офіційних звітах виросла, в першу чергу, за рахунок збільшення «мінімалки», що змусило роботодавців “вибілити” частину окладу «в конвертах». На практиці «доважок» відчули не більше 15-20% фахівців, причому це, в-основному, найнижче оплачуваний персонал.  “Перебільшений” розрахунок

І, тим не менше, одним лише вибілюванням частини доходів таких цифр не досягти. Середня зарплата в Україні (остання доступна статистика – березень, https://index.minfin.com.ua/ua/labour/salary/average/) склала 10237 грн., а в Києві – 16207 грн.  Погодьтеся, якось забагато буде! Звідки ж взялися такі шалені суми?!

По-перше, середня зарплата – це як «середня температура по лікарні». У когось вона зросла на 1%, у когось – на 200%, а в середньому – на 35,5%.

По-друге, не варто забувати про ціни, які теж не стоять на місці, так насправді збільшується не зарплати, а кількість купюр в наших гаманцях, та й то не у всіх.

Так що до всіх цих заяв треба ставитися критично і довіряти все ж більше власним очам, а не життєствердним статистичними зведенням.

Експерти наводять такі приклади

Припустимо, що на невеликому підприємстві 50 осіб отримували зарплату в 5 тис. грн., а директор – 10 тис. грн.  Тобто, не важко порахувати, що середня зарплата становила 5098 грн.  Але в один дивовижний день директор вирішив підняти собі зарплату в 20 разів – до 200 тис. грн.  Очевидно, що середня зарплата при цьому теж зросла – до 8824 грн. Але також очевидно, що при цьому рівень життя всіх співробітників підприємства, крім, зрозуміло, директора, залишився незмінним.

Тобто, за показниками середньої зарплати, неможливо простежити дійсну динаміку рівня життя групи людей.

Медіанна – справедливіше!

Більш реальну картину динаміки зарплат статистика навчилася отримувати за допомогою двох засобів: або відкидати при розрахунках 10% найбідніших і найбагатших працівників, або розраховувати показник медіанного доходу.

Другий метод більш поширений і застосовується набагато частіше – зокрема, в країнах ЄС.

Що ж таке медіанна зарплата?

Її визначення зовсім не складне: зарплата вважається медіанною, якщо половина людей в групі отримує меншу зарплату, інша половина – більшу.

Тобто медіанною вважається зарплата людини, середньої в ряду.

У нашому прикладі, описаному вище, медіанна зарплата і до, і після підвищення директором власного окладу, становила 5 тис. грн.

Медіанна зарплата відрізняється від середньої, а її показники практично завжди нижче.

Візьмемо ще один приклад

В організації працює три людини: кур’єр (4 тис. грн.), бухгалтер (8 тис. грн.) і директор (20 тис. грн.).

Очевидно, що середня зарплата на цьому підприємстві становить 10 300 грн., А медіанна – 8 тис. грн. (як уже говорилося вище, це зарплата людини, що стоїть посередині списку, тобто, в даному випадку, бухгалтера).І що найголовніше: якщо директор візьметься підвищувати собі зарплату, то середня зарплата теж буде рости, але медіанна залишиться на місці, нехай оклад директора буде хоч мільйон!

В Україні для аналізу доходів населення використовують середню місячну зарплату, тобто загальний зарплатний фонд ділиться на кількість працівників.

Даний метод недостатньо ефективний, оскільки не бере до уваги соціальний дисбаланс в країні. Більш того: середній показник може багатьох вводити в оману. Наприклад,  середня заробітна плата в Україні стає дедалі більшою, але це зовсім не означає зростання доходів усіх співробітників. Як описувалося в прикладах, наведених вище, зарплата може зростати тільки у начальства, а рядові співробітники отримують ті ж гроші, що й раніше.

Медіанна зарплата більш точно показує, скільки насправді отримує пересічний громадянин країни, в той час як середня зарплата є менш реалістичним показником.

Для більш ефективного аналізу середнього доходу населення необхідно використовувати ці два показника в сукупності. Вони будуть доповнювати один одного, покажуть реальні масштаби соціальної нерівності і, можливо, направлять ринок праці у правильне русло.

 

Щодо переведення працівника від ФОП

Чи можна перевести працівника від фізичної особи-підприємця на інше підприємство або до іншої фізичної особи-підприємця? Чи можна перевести працівника з підприємства (юридична особа) до фізичної особи-підприємця?

За статтею 2 КЗпП працівники реалізують право на працю через укладання трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Поняття «фізична особа-підприємець» у сукупності теж охоплюється поняттям «фізична особа», оскільки громадянин, який бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур лише набуває нової ознаки – підприємець, не втрачаючи при цьому статусу фізичної особи, яка має право приймати на роботу працівників за трудовим договором.

Відповідно до ч.2 ст.32 КЗпП переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згоди працівника, за винятком випадків, передбачених ст.32 КЗпП, якою визначено, що власник має право перевести працівника строком до одного місяця на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди, якщо вона не протипоказана працівникові за станом здоров’я, лише для відведення або ліквідації стихійного лиха чи виробничих аварій.

Оскільки фізична особа-підприємець згідно з нормами КЗпП є роботодавцем, вважається, що чинність КЗпП України, в тому числі ст.32, поширюється і на неї.

Слово про колегу

 

Щиро сумуємо!

Народитися людиною – це лише половина справи. Головне – стати справжньою людиною. Мудрець сказав, що людина – це її вчинки. Все своє життя люди пізнають, що таке добро і зло, милосердя і жорстокість… Але шлях до доброти не простий і не завжди легкий, тому треба вчитися бути добрими, уважними до людей і дбати один про одного.
Доброта, людяність, порядність, вміння розрадити і допомогти, підтримати та підставити своє плече – це ті риси характеру, якими повинна володіти кожна людина, і якщо намагатися бути таким, то й проживеш щасливе життя. Саме цими рисами володіла і високо цінувала їх в інших Євгена Василівна Бондар. Її професіоналізм, мудрість, чуйність і доброту, оптимізм, високий патріотизм, вміння гідно долати усі життєві труднощі та невичерпну енергійність запам’ятає назавжди кожен, хто хоча б раз у житті спілкувався з нею…

Євгена Василівна (або, як записано в свідоцтві про народження, – «Женья») народилася 7 січня 1936 року в селі Яснозіря Віньковецького району в сімї колгоспника. Навчалася у Бердичівському педагогічному інституті. Працювала на фермі, опісля – піонервожатою, на комсомольській роботі. А з 1972 року все подальше життя присвятила профспілкам.

Неможливо переоцінити внесок Євгени Василівни у розвиток профспілкового руху: вона працювала секретарем Хмельницької облпрофради, заступником голови Федерації профспілок області, заступником директора Навчально-культурного центру «Побужжя» ФП області. Сумлінно дбала про багаточисельний загін трудівників, переймаючись питаннями організаційної роботи, соціально-економічного захисту, навчання, оздоровлення і відпочинку спілчан та членів їхніх сімей. Вже будучи сама сивочолою, проте незламною духом, турбувалася про подолян, учасників бойових дій, ветеранів і дітей війни.

За вагомі здобутки Євгену Василівну було нагороджено орденом «Знак Пошани», багатьма медалями, грамотами, присвоєно почесне звання «Заслужений працівник соціальної сфери України».

Зі спогадів Євгени Василівни:

«У сiчнi 1972 р. мене було обрано секретарем Хмельницької обласної ради профспiлок. Головою на той час працював Бєлiнський Петро Iустинович — толерантний, виважений керiвник, як батько, як наставник навчав мене профспiлкової роботи. Органiзацiйна, культурно-масова та спортивно-масова робота перебувала в моїх обов’язках. Тодi на всiх пiдприємствах, в органiзацiях були чудовi будинки культури, клуби, бiблiотеки, клуби юних технiкiв, пiдлiтковi, дитячi. В усiх культосвiтнiх закладах працювали гуртки художньої самодiяльностi, клуби за iнтересами, любительськi об’єднання. У пам’ятi – огляди, творчi звiти колективiв художньоi самодiяльностi культосвiтнiх установ профспiлок, а також творчi звiти на київських сценах, у ФПУ, Чорнобильськiй зонi. Практикувалися поїздки аматорських колективiв до Польщi, Болгарiї, Чехословаччини, бiльшостi регiонiв Украни тощо. А якi були виставки декоративно-ужиткового мистецтва безпосередньо у трудових колективах! А скiльки цiкавих заходiв вiдбулося у трудових колективах! Особисто я брала участь у проведеннi профспiлкових зборiв, засiдань профкомів у трудових колективах, в організацiях, установах, звiтно-виборних эборах i конференцiях у первинках, райкомах i мiсьскомах, обкомах профспiлок…

Спiльно з фiзкультурно-спортивними товариствами «Колос», «Буревiсник». «Спартак» органiзовано безлiч спартакiад та змагань. Приємно було, коли нашi, подiльськi юнаки брали участь в Олiмпiйських iграх, чемпiонатах свiту i Європи..

Велика робота проводилася з органiзацiї оздоровлення i вiдпочинку дiтей та пiдлiткiв в оздоровчих таборах. Скiльки радостi було на серцi, коли привозили дiток на вiдпочинок i чули їхнi веселi голоси, пiснi!..

Чимало проблем доводилося розв’язувати i в організації мiсцевого та зарубiжного туризму, оздоровлення дітей з Чорнобильської зони»…

8 травня перестало битися серце цієї чудової, доброї і чуйної людини, нашої колеги, старшого товариша. Федерація професійних спілок Хмельницької області висловлює щиросердечне співчуття рідним і близьким, колегам з приводу важкої втрати.

Світлі спогади про Євгену Василівну, яка залишила по собі добрі справи та чесно прожила своє життя, завжди будуть сильніші, ніж смерть. Євгена Василівна упокоїлася на цвинтарі Шаровечки поряд із коханим чоловіком Степаном Івановичем.