Нещодавно колектив студентського профкому Хмельницького національного університету разом із його головою Анатолієм Вичавкою відвідали Краматорський будинок дитини “Антошка”.

ЉђЂЊЂ’Ћђ‘њЉ (3)ЉђЂЊЂ’Ћђ‘њЉ (5)

ЉђЂЊЂ’Ћђ‘њЉ (6)ЉђЂЊЂ’Ћђ‘њЉ (9)

– Директор будинку дитини Анатолій Романов та персонал зустріли нас, як рідних, що дуже приємно, – розповідає Анатолій Вичавка. – Вони обіймали та щиро раділи нашому приїзду. Разом ми розвантажили зібрані речі. Найбільше господарів закладу вразила кількість підгузників: понад 10 тисяч штук! За словами директора, ми забезпечили діток ними на 4 місяці. Анатолій Романов розповідав, як під час обстрілів над будинком дитини літали снаряди і рятувало лише те, що будівля оточена дев’ятиповерхівками.

В кабінеті директора ми підписали акт прийому-передачі і нам трохи розповіли історію створення “Антошки”,  продемонстрували невеличку фото-виставку. Пізніше ми пішли знайомитися з маленькими вихованцями. Дітки середньої групи радо зустріли, ділилися іграшками, показували книжечки і розповідали про тваринок, які були на малюнках. Також нам показали ізолятор, де перебувають діти з різними вадами розвитку, важкими хворобами. Дивлячись на них, хотілось плакати…

Згодом час ми відвідали дві добре обладнані спортивні кімнати: є тренажери для діток, спортивні стінки, інший спортінвентар. Побували і в актовій залі та поспілкувалися з організатором дитячих свят. Головний лікар розповів про концерти, залучення малечі до творчості та невеличкі постановки, які вони організовують.

Потім нас відвели до молодшої групи. Дітки радісно посміхалися і найбільш приємним було те, що вони залюбки з нами гралися! Усі вони посміхаються так щиро зовсім незнайомим людям, ніби відчувають, що хтось з цих людей таки не покине їх після цієї зустрічі. Побували і у відділення для ВІЛ-інфікованих діток, де познайомилися з позитивною дівчинкою Настунею. Вона розповідала нам про себе і дуже не хотіла нас відпускати.

ЉђЂЊЂ’Ћђ‘њЉ (2)ЉђЂЊЂ’Ћђ‘њЉ

ЉђЂЊЂ’Ћђ‘њЉ (1)

Також відвідали ще одну групу: в ній того святкували день народження Володі – товариського, веселого, радісного хлопчика. Для нього влаштували справжнє свято: грала музика, малята у святковому вбранні танцювали, співали та смакували солодощі і в дитячих очах ми побачили радість, щастя, втіху та задоволення від цього маленького свята та нашої присутності.

ЉђЂЊЂ’Ћђ‘њЉ (7)ЉђЂЊЂ’Ћђ‘њЉ (4)

А ще познайомилися з психологом дитбудинку, яка розповідала нам про те, як саме з дітками проводять терапію. Жінка показала три обладнаних кабінети: фітотерапії, звукотерапії та сенсоротерапії.

Насамкінець ми зайшли до новонароджених дітей (до 6 місяців): вони ще зовсім малесенькі, а вже позбавлені батьківської любові і піклування. З ними постійно перебуває кілька нянечок, які їх годують та доглядають.

Після знайомства з дітьми директор запросив до себе в кабінет і розповів про те, як йому погрожували терористи й хотіли вивезти вихованців закладу або в Ростовську область, або в Сімферополь. Розповів і про евакуацію малят до Харкова, “зелений коридор” та допомогу військових й медичного персоналу. Після звільнення Краматорська, військові розмінували приміщення, територію, допомагали відновлювати будівлю та привозили продукти харчування у “важкі часи”.

Загалом, враження від “Антошки” – найкращі! Адже коли працівники піклуються про діток, дарують їм свою увагу і тепло, піклуються про них, створюють необхідні умови, то і діти щасливі!

Перед від’їздом у невеликій капличці на території закладу ми поставили свічки за здоров’я діток, а Анатолій Олексійович подякував за все і побажав щасливого повернення додому.

Ми довго готувалися і планували цю поїздку й щасливі від того, що змогли хоч трішечки допомогти цим діткам у прифронтовій зоні. Хочеться дуже подякувати усім, хто допоміг зібрати речі, усім, хто приносив візочки, іграшки, одяг, підгузники та дитячі засоби гігієни. Дуже дякуємо тим людям, що надсилали кошти, навіть з-за кордону. Ви зробили велику справу!

ЉђЂЊЂ’Ћђ‘њЉ (10)  ЉђЂЊЂ’Ћђ‘њЉ (11)