У сучасних складних соціально-економічних умовах розвиток нашої держави, захист законних прав та інтересів людини праці багато у чому залежить від конструктивної та ефективної взаємодії соціальних партнерів – влади, роботодавців та профспілок. Якою є роль профспілок у цьому діалозі, що вони зараз роблять для його розвитку та забезпечення гідних умов життя та праці наших громадян? На ці та інші запитання відповів Голова СПО обєднань профспілок, Голова Федерації профспілок України Григорій Осовий. 

– Григорію Васильовичу, ми зараз бачимо пожвавлення та поглиблення соціального діалогу профспілок з Урядом та роботодавцями Підписано Генеральну угоду на 2016 – 2017 роки, відбулись зустрічі керівників членських організацій ФПУ з Прем’єр-міністром України Володимиром Гройсманом, членами СПО сторони роботодавців. Напевне, саме такі зустрічі та дії сприяють позитивним рішенням Уряду та парламенту щодо соціально-економічного захисту працюючих, всіх простих громадян країни. Маю на увазі, перш за все, рішення Уряду про підвищення мінімальної заробітної плати з 1 січня 2017 року до 3200 гривень. Це – результат спільних дій?

 

Безперечно, перемовини велись впродовж останнього часу дуже інтенсивно. Вони були підкріплені масовими акціями протесту профспілок. Я хочу нагадати, що 6 липня цього року 35 тисяч трудівників з усієї України пікетували Уряд і парламент. Ми мали зустріч з Прем’єр-міністром, донесли наші об’єктивні вимоги, які базуються на чинному законодавстві. І головне – ґрунтуються на фактичному стані людини праці. І Прем’єр визнав, що праця українців дуже недооцінена і це потребує змін.

Це призвело до наступних кроків: ми підписали тристоронню Угоду – Уряд, профспілки, роботодавці, давши старт фактично початку переосмислення наших соціально-трудових відносин для створення умов для гідної праці. І зараз, коли формується Державний бюджет країни на 2017 рік, ми вийшли на розуміння того, що треба уже, починаючі з 2017 року, стартувати в реформі оплати праці. До цього, доречі, нас зобов’язує і підвищення цін і тарифів. Позиція профспілок чітка та прозора: альтернатива підвищенню цін і тарифів – це підвищення рівня доходів.

Тому Уряд заявив і Прем’єр-міністр, як ініціативу Уряду представив, що він бачить економічні можливості для такого підвищення. А перед цим був затверджений новий прожитковий набір продовольчих і непродовольчих товарів і послуг. На січень поточного року він обраховувався в розмірі 2409 грн., а з урахуванням фактору підвищення цін і тарифів, він вже наближається до 3140 грн. Тому з урахуванням цього Уряд погодився виставити планку мінімального рівня оплати праці в країні на рівні 3200 грн. Тоді, як на сьогодні цей розмір 1450 грн.

 

–         А профспілки раніше пропонували Уряду таке підвищення? Якщо так, то саме така сума була визначена у ваших пропозиціях ?

– Не тільки пропонували, але і вимагали. Адже це не спонтанне рішення. До нього ми йшли впродовж тривалого часу у форматі діалогу, суперечок і навіть трудових конфліктів. Профспілки ініціювали трудовий конфлікт із Урядом і організаціями роботодавців з питань заробітної плати. Більш того, у Стратегії діяльності Федерації профспілок України, що ухвалено у березні цього року на VII -му з’їзді ФПУ, пункт, який стосується заробітної плати, прописаний так: встановлення в Державному бюджеті України розміру мінімальної зарплати на рівні об’єктивно розрахованого прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахуванням податків, обов’язкових зборів і внесків. І цей пункт виконується.

А в Генеральній угоді ми визначили динаміку проведення докорінної реформи оплати праці через механізм обговорення цієї проблематики на засіданнях НТСЕР, переходу від моделі дешевої робочої сили, яка експлуатувалася впродовж попередніх багатьох років, що власне і призвело до гальмування реформ та економічного розвитку України, до низького платоспроможного попиту населення.

У розвиток соціального діалогу 18 жовтня відбулася зустріч профспілок з Прем’єр-міністром України. Ми знайшли порозуміння в Уряді і бачимо реальні кроки підтвердження спільного бачення реформи оплати праці. Ось тільки одна теза з протоколу зустрічі Прем’єр-міністра з профспілками: погодитися з необхідністю в умовах підвищення цін і тарифів на комунальні послуги, вжиття дієвих заходів до посилення соціального захисту населення, удосконалення механізму оплати праці. Це – підоснова, яка готувалася впродовж не одного місяця, і сьогодні вийшла на таку стадію. Але це тільки початок дійсно глибинної реформи оплати праці.

 

– Тепер залишається питання: як реалізувати цю ініціативу? Де взяти кошти?

– Так, потрібно віднаходити і гроші, і механізми реалізації. Це вимагає змін до законодавства України. І пошук ресурсів. Прем’єр і Міністр соціальної політики зазначили, що кошти будуть отримані з економіки. Тобто не за рахунок інфляційних джерел і зовнішніх запозичень. Це мають бути власні кошти. Власні кошти ми вбачаємо: перше – це зростання економіки. Вже зараз ми маємо оживлення економіки, ріст ВВП – поки не значний 1-1,5%. Наступного року планується при сталому розвитку і стабільності в країні – 3%. Це означає – ВВП зросте не менш ніж на 300 – 400 млрд. грн. і в ньому є фонд оплати праці. Як мінімум – це четверта частина. Це додасть 70-100 млрд. доходу до фонду оплати праці.

Нинішній ресурс, що залишився, теж беремо до розрахунку, – на підприємствах, організаціях, тому що з 1 січня ц.р. роботодавці зменшили розмір сплати ЄСВ з 37% до 22% і цей ресурс в обсязі приблизно 60-70 млрд. залишився на підприємствах в їх розпорядженні.

Третє – детенізація економіки, підняття мінімального рівня оплати праці об’єктивно заставить тих, хто платив у конвертах, і подавав офіційну звітність, що нібито людина отримує 1450 грн., але очевидно, що фактична зарплата і дохід були білим. Тепер податок на доходи доведеться сплачувати не з 1450 грн., а не менш ніж з 3200. Детенізація теж додасть до державної казни. За нашими розрахунками, кожна гривня виплачена в формі заробітної плати, повертається через споживання назад до бюджету в розмірі 45-47 коп. Це теж ресурс для підвищення зарплати.

 

– І тут без профспілок не обійтися, бо потрібно вносити зміни в колективні договори?

– В реальному секторі дійсно, механізмом є переговори і внесення змін до колективних договорів і угод. Хочу сказати, що ситуація у виробничому секторі є різною. Керівники деяких великих компаній і бізнесу кажуть: у нас вже є такий рівень зарплат. Іншим цей ресурс треба відшукати, щоб підняти тарифну ставку працівника першого розряду до рівня, не менше ніж 3200 – це оплата за некваліфіковану працю, а вже 1-й тарифний розряд має бути більшим. І на підприємстві існує сітка для оплати праці, але в такому випадку і власник підприємства – роботодавець і профспілковий комітет мають сідати за стіл перемовин, щоб вирішити, як можна змінити цю сітку з 1 січня наступного року.

– Здавалося, профспілкам можна трохи заспокоїтись. Є ініціатива Уряду щодо підвищення заробітної плати, але акції протесту профспілок тривають. 1 листопада під стени Верховної Ради та Кабміну вийшли освітяни. На 17 листопада заплановано Всеукраїнська акція профспілок. Вочевидь не всі проблеми вирішено, все ж таки треба, щоб і Уряд і Верховна Рада розуміли, що обіцянки треба реалізовувати?

– Безперечно, проблем накопичилось чимало і ми хотіли б все зробити водночас, але, на жаль, стан економіки є такий, що так не станеться. Потрібно рухатись крок за кроком. Перше, – це боротьба з дешевою робочою силою. Для цього потрібно об’єднання зусиль влади, бізнесу і суспільства. Профспілки мають завжди тримати владу і бізнес в тонусі. Щоб вирішувати ті проблеми, що турбують людей.

Тому акції ми проводили і будемо проводити. Зараз тільки змістили акцент: акцію 17 листопада проведемо біля Верховної Ради України. Бо, щоб 3.200 відбулося, потрібно, щоб законодавці проголосували за це і прийняли закон про Державний бюджет і таким чином дали б старт реформі оплати праці. Тим більше, що такий масштабний проект по реформі оплати праці вже ідеологічно і концептуально опрацьований. Ми прийшли до спільної думки, що таку реформу потрібно в країні проводити. Це отримало підтримку Президента України. І по цьому шляху ми будемо рухатись.