Службове відрядження — це поїздка працівника за розпорядженням керівника на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв’язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).

Нині законодавство регулює порядок надання гарантій і компенсацій при направленні у відрядження лише для працівників установ, підприємств, організацій, які повністю або частково фінансуються із державного бюджету (далі — бюджетні організації) (наприклад, це наказ Мінфіну «Про затвердження Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон» від 13.03.1998 № 59; постанова КМУ «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» від 02.02.2011 № 98).
Розмір і порядок надання гарантій і компенсацій, передбачених статтею 121 КЗпП, працівникам організацій інших форм власності законодавством не визначено. Отже, не бюджетні організації мають самостійно — наприклад, у колективному договорі або окремому Положенні про відрядження — визначати, розміри та порядок надання гарантій і компенсацій працівникам, направленим у відрядження.
Вид компенсації за відрядження у святковий день.
Якщо на період відрядження припадає святковий (неробочий) день, він в обов’язковому порядку підлягає компенсації.
Статтею 107 КЗпП передбачено, що робота у святковий чи неробочий день підлягає подвійній оплаті.
Також за бажанням працівника може бути надано ще й додатковий день відпочинку.
Отже, за відрядження у святковий день працівник має отримати подвійну компенсацію — заробітну плату в подвійному розмірі та додатковий день відпочинку (за бажанням).
Якщо відрядження припадає на вихідний день, — такого «бонусу» як із відрядженням у святковий день не буде.
Працівник може розраховувати лише на один вид компенсації.
Порядок надання іншого дня відпочинку слід передбачити у Правилах внутрішнього трудового розпорядку організації, оскільки саме цей локальний нормативний акт є документом, що регламентує трудовий розпорядок в організації (ст. 142 КЗпП).