Відповідно до   ст.  97  КЗпП   України  та  ст.15  ЗУ  «Про оплату праці»     умови оплати праці та інші   заохочувальні,  компенсаційні  і гарантійні виплати встановлюються   підприємством, установою, організацією  самостійно у колективному договорі з дотриманням  норм  і гарантій,  передбачених  законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Якщо колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов’язаний  погодити  ці питання  з виборним  органом  первинної профспілкової організації (профкомом).

6 грудня  2016р.  Верховною  Радою  України прийнято закон № 1774  «Про внесення змін  до деяких законодавчих актів України, яким внесено зміни у Кодекс  законів про  працю та ЗУ  «Про оплату праці». (Закон набрав чинності з 1 січня  2017 року).

     Частиною шостою статті 6 Закону встановлено, що мінімальний посадовий оклад (тарифна  ставка)  встановлюється у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

У Законі «Про державний бюджет України на 2017 рік» прожитковий мінімум для  працездатних осіб з  1 січня  встановлений  у розмірі 1600 гривень.

Так, ураховуючи вищевикладене  та відповідно до пункту 2. 4.  Генеральної  угоди 27.12.2016р.  сторони (підписанти Генеральної угоди)  провели переговори і домовилися, що з  01.01.2017 року на підприємствах не- бюджетної   сфери   мінімальна тарифна ставка для працівників, які виконують просту некваліфіковану роботу, встановлюється у розмірі, визначеному галузевою угодою та колективним договором, але не нижче прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Комунальні підприємства при формуванні умов оплати праці у колективних договорах  враховують норми і гарантії, передбачені Галузевою угодою на 2017-2018 роки між Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, об’єднанням  організацій роботодавців «Всеукраїнська Конфедерація роботодавців житлово-комунальної галузі України»  та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення, зареєстрованою в Міністерстві соціальної політики України 31 січня 2017 р.  за № 7 (з моменту підписання сторонами).

Пунктом 1.2 Угоди  визначено, що Галузева угода поширюється на працівників, які  працюють на умовах найму на підприємствах, в об’єднаннях, компаніях, товариствах, організаціях і установах житлово-комунальної галузі, що перебувають у сфері дії Сторін соціального діалогу на галузевому рівні.

Тобто,  положення Галузевої угоди  діють безпосередньо і є обов’язковими для усіх суб’єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.

Відповідно до ст.  4   ЗУ «Про соціальний діалог в Україні»  на  галузевому рівні до сторін соціального діалогу належать:

  • профспілкова сторона, суб’єктом якої є Всеукраїнська галузева профспілка і всі її членські ланки;
  • сторона органів виконавчої влади, суб’єктом якої є відповідний центральний орган виконавчої влади – Мінрегіон України (абзац  другий пункту першого Положення про  Міністерство  регіонального розвитку, будівництва  та житлово-комунального господарства  України, затвердженого постановою КМУ  від 30.04.2014р. № 197 ( зі змінами );
  • об’єднання роботодавців, суб’єктом якого є всеукраїнське  об’єднання організацій роботодавців, що діють у межах певного виду економічної діяльності.

Таким чином:

  1. Якщо підприємство комунальної форми власності і на ньому створена первинна організація профспілки працівників житлово-комунального господарства,  на нього  поширюються положення Галузевої угоди і вони  обов’язково  повинні бути враховані під час укладення колективного договору.
  2. Якщо підприємство  не перебуває у сфері дії галузевої профспілки, дія  Угоди  на  нього не поширюється, але  в колективному договорі воно повинно враховувати норми Генеральної угоди.

Інформацію про  підприємства, на яких функціонують первинні  організації профспілки працівників житлово-комунального господарства можна отримати в  обкомі  галузевої профспілки за  адресою    вул. Соборна , 57, оф. 56 або за телефонами   76-31-26  та  79-55-61.

 

Галузевою  угодою, зокрема  п.п. 3.1.1 – 3.1.6   встановлені  обов’язкові гарантії   в оплаті   праці у сфері  житлово-комунального господарства, які є мінімальними для розрахунку умов оплати праці у колективних договорах:

  • Розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну)  норму праці не нижче  розміру мінімальної заробітної плати (з 01.01.2017р.- 3200 грн.);
  • Мінімальна тарифна ставка   (оклад)  за просту некваліфіковану працю у розмір прожиткового мінімуму  (з  01.2017р. – 1600 грн.);
  • Мінімальна тарифна ставка робітника І розряду   в розмірі  не менше  120%  прожиткового мінімуму для працездатних  осіб   ( з 01.01.2017р. – 1920 грн.);
  • єдина сітка міжрозрядних тарифних коефіцієнтів;
  • коефіцієнти співвідношень мінімальної тарифної ставки робітника           І розряду (місячної  тарифної ставки)  за видами робіт та окремими професіями до встановленої Угодою мінімальної тарифної ставки  робітника І розряду. (коефіцієнти за видами робіт  застосовуються до 1920 грн.);
  • коефіцієнти співвідношень розмірів мінімальних місячних посадових окладів керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців до мінімальної тарифної ставки робітника І розряду основного виробництва.

При наявності  фінансових можливостей підприємства госпрозрахункової сфери, використовуючи колективно-договірне регулювання оплати праці, можуть встановлювати мінімальну тарифну ставку, виходячи  з якої здійснюється побудова тарифної сітки,  і затверджувати інші гарантії в оплаті праці  у розмірі вищому, ніж визначено  Галузевою Угодою.