Законами України, постановами Уряду, галузевими наказами чітко регламентовано виплату матеріальної допомоги на оздоровлення працівниками бюджетної сфери. Важливі нюанси прописують також і в положенні про надання матеріальної допомоги, що є додатком до колективного договору.

В обов’язковому порядку матеріальна допомога на оздоровлення має виплачуватися таким категоріям працівників, зокрема, як: державні службовці; посадові особи місцевого самоврядування; педагогічні та науково-педагогічні працівники; педагогічні працівники закладів сфери культури; працівники музеїв і бібліотек; медичні працівники; працівники протитуберкульозних закладів.
Розмір матеріальної допомоги на оздоровлення не має перевищувати середньомісячної зарплати.
Основною умовою, за якої виплачується матеріальна допомога на оздоровлення, є факт надання працівникові щорічної відпустки (повністю або її частини). Приміром, для державних службовців це має бути — щорічна основна відпустка.
Тобто, працівник не має відпрацювати повністю робочий рік, щоб отримати матеріальну допомогу на оздоровлення. Він має лише піти у відпустку.
Якщо працівник отримав грошову компенсацію за дні невикористаної щорічної відпустки, матеріальна допомога не виплачується.
Матеріальна допомога при звільненні працівника може виплачуватися лише у випадку, якщо перед звільненням працівник іде у відпустку — так звана відпустка з наступним звільненням. У такому разі дотримано основної вимоги, за якої виплачується матеріальна допомога на оздоровлення, — надання працівникові відпустки.
У інших випадках звільнення, якщо працівник має невикористані дні відпустки, йому виплачується грошова компенсація. А це, як уже зазначалося, не дає права на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення.